Некролог         

НЕКРОЛОГ[i]

Едмунда Еґана не стало. З ним утрачено або на С-довгий час відстрочено справу поліпшення нашої долі. Ми перебували на краю загибелі, із грудей наших виривались відчайдушні зойки, а нам ніхто не вірив. Наш крик, наші зойки приймали за такі собі хитрощі, з допомогою котрих ми прагнемо досягнути відомої цілі. Преосвященний Юлій заговорив, що між Карпатами бореться зі смертю, агонізує добродушний, відданий Богові, королю й вітчизні, старанний угро-руський народ. Уряд дослухався до поклику Владики і прислав між наші гори Едмунда Еґана, щоб він переконався, чи справедливі наші зойки, і щоб ужив необхідних заходів для порятунку угро-руського народу. Еґан прибув до нас і відразу переконався, що наші зойки не хитрощі і що угро-руський народ справді опинився на краю загибелі - пустіє, вмирає. Ніхто й уявити не міг би, - говорив Еґан, - ту бідність, те горе, в яких перебуває угро-руський народ, і не зі своєї вини, бо він працьовитий і ощадливий, а в нужду втиснули його обставини, в яких він опинився.

Угро-руський народ, в першу чергу займається землеробством і скотарством. Але як займатися землеробством, коли нема землі? І скотарством, коли нема ні худоби, ні пасовиськ?

Еґан придбав землю: взяв від графа Шенборна частину його березької домінії в оренду, придбав і худобу для народу, примусивши міністерство розділити між народом худобу ементальської породи.

Але пильне око Еґана помітило й те, що народ перебуває в кігтях лихварів-жидів. Тому він повсюдно засновував між народом кредитно-ощадні та споживчі спілки, їх на сьогодні є вже порядне число у всіх околицях Підкарпаття. Не був він антисемітом у суворому значенні сього слова, лишень хотів визволити народ із кігтів хапуг.

Помітив Еґан і те, що декотрі чиновники не виконують строго і безкорисливо своїх обов'язків; він озброївся і проти них, внаслідок чого деякі нотарі позбулися своїх посад...

Таким був Едмунд Еґан! Він походив із Ірландії і всіма силами своєї безкорисливої душі полюбив наш народ, адже бачив, що він (народ) пропаде не зі своєї вини, а опинившись між таких обставин, із яких до життя нема і не може бути виходу.

І перед смертю своєю виношував нові задуми, про які в Унґварі заговорив з Преосвященним Юлієм, і серед сих задумів на дорозі, під час подорожі з Унґвара в Мукачів, спостигла його загадкова кончина.

Угро-руський народ назавжди вдячний Еґанові, що збагнув болюче горе народу і щиро взявся викорінювати зло, врятувати народ від загибелі.

Горе наше тим безвідрадніше, що знаємо: ще один другий Еґан не постане для нас і не прийме в серце наше болюче горе. Вічная йому пам'ять!

                                                     «Листок». Духовно-литературний журнал.

                                Унґвар, Год XVII, №19, 1 октября 1901 г., с. 224-225


[i] Подаємо сучасною українською літературною мовою (ред.).