Володимир Гнатюк. Передмова (до львівського видання 1901 р.)  

ПЕРЕДМОВА

Хоч угорські русини не віддалені від нас ніякою неперехідною границею, та про них пишеться в нас дуже мало, а знається ще менше. Причина того цілком зрозуміла: ненастанна боротьба з нашими найближчими сусідами поляками коло піднесення нашого народа в Галичині на кожнім полі та коло увільненя його з під довгого польського пануваня займає увагу всієї нашої свідомої інтелігенції та вичерпує всі наші сили на ту боротьбу. Тому не дивно, що в нас просто нема часу думати тепер про наших братів поза Галичиною. І сей стан мусить тривати доти, доки ми не виб'ємося наверх, доки не станемо панами на своїй власній землі. Тоді зможемо подумати й про наших закарпатських братів ...

Тоді зможемо подумати... Ба, але чи придадуться тоді на що наші думки? Чи буде тоді ще ким займатися в Угорській Руси? На се трудно тепер відповісти. Ми можемо тут зазначити тільки се, що: 1) Інтелігентні угорські русини стратили цілковито народне почуття і не стараються підносити народ ні матеріяльно, ні морально, а коли деякі одиниці й роблять се, то або цілком по-дитинному, або дуже невміло. 2) Інтелігентні угорські русини втратили також усяке почуття єдности з іншими русинами, а в першій лінії з нами, галичанами. Через те вони не вважають потрібним переступати границі Угорщини, заглядати бодай часом до нас, придивлятися нашому життю та прищеплювати в себе те, що знайдуть у нас корисне. А найшло б ся вже в нас не одно таке, що й їм придалось би. Та проти їх волі трудно нам щось порадити, особливо в теперішніх часах. 3) Угро-руські селяне бідніють безнастанно і виходять безнастанно зі своєї батьківщини цілими масами, щоби найти собі ліпшу долю за морем, в Америці (Злучені Держави, Канада, Бразилія). Може прийти, отже, до того, що за якийсь час вони винесуться зовсім, а коли яка їх частина й лишиться, то пропаде для нас, бо потоне в мадярськім морі, винародовиться цілковито. Тоді не тільки ми, але ніхто вже не зможе їм прийти в поміч...

З другого боку все-таки проблискує бодай маленька іскорка надії, що до того не прийде, бодай не так скоро. Мадярське правительство, хоч не прихильне піднесенню яких-небудь слов'янських народів, отже, й русинів, спостерегло, що з таких горожан, які не можуть навіть оплатити податків, йому нема ніякої користи. Воно постановило проте бодай що-небудь зробити, щоби трошки піднести угорських русинів. Тому й поставило було окремого свого комісара в особі Еґана - якого працю тепер друкуємо -що мав виключно займатися поліпшенням долі русинів. Еґан віддався цілковито своїй задачі і зробив уже дуже багато в тім напрямі - скільки можна було зробити в такім короткім часі одному чоловікови -та, на жаль, смерть не дозволила йому докінчити розпочатого. Досі на його місці нема нікого; коли правительство найде на нього відповідного чоловіка, тоді ми можемо мати надію, що угорські русини не пропадуть скоро; коли не найде або не схоче дальше русинами займатися, тоді угорські русини цілком певно загинуть...

А можна би при добрій волі поліпшити долю угорських русинів. Хоч земля, заселена ними, гірська, отже і не­врожайна, то можна їх піднести іншими способами. Купелеві заведеня, яких можна би позакладати багато на Угорській Руси, бо є для того підстави, принесли б для околичних селял немалі зарібки. Промислові школи, особливо для виробів із дерева, до чого у населення є вроджений талан, принесли б йому також немалу користь. Піднесення ткацтва, годівлі худоби, дробу[i], молочарство, пасічництво, гончарство і т. і., підтримані правительством, поставили б також русинів на ноги. Та се все можливе було б лише тоді, коли б правительство не тільки підпомагало русинів, але і приборкало якось їх найбільших визискувачів, жидів, про що так докладно говорить у своїй праці Еґан. Та чи схоче воно зробити се при теперішніх обставинах в Угорщині, де жиди запанували на цілій лінії - се знов питання, на яке тепер трудно дати відповідь.

Багаторічний визиск, прослідкований у праці Еґана діється також у нас, особливо в горах, між тими нашими русинами, що сусідують із угорськими. Ми друкуємо проте отсю книжечку не тільки для того, щоби зазнайомити нашу суспільність із теперішнім економічним становищем угорських русинів, але й тому, щоби звернути її увагу на подібні відносини в нас; їх доконче треба викоренити, коли не хочемо, щоби в найближчім часі і наші гуцули, бойки та лемки попали в таке становище, як угорські русини.

Володимир ГНАТЮК


[i] Дріб- недійні вівці (прим. ред.).